Polski
Марракеш – одне із найбільших міст Марокко, а площа Джамаа-ель-Фна є його символом і візитівкою, а також найбільшою туристичною цікавинкою, яка притягує туристів і мандрівників з цілого світу. Площа розміщується у центрі старого міста – медини поблизу найбільшої мечеті Кутубія, яка височіє над Марракешем.
Площа Джамаа-ель-Фна прекрасна у кожну пору доби. Від променів ранкового сонця розливається багрянець по дахах довколишніх будівель затіненої площі найбільш червоного міста Марокко – Марракешу, в якому насправді фасади і стіни мають колір цинамонового ружу. Звідси й назва Марракешу – червоне місто.
Упродовж дня збираються у ньому жонглери, берберські оповідачі легенд та історій, барабанщики, музиканти гну, заклиначі змій, знахарі, стоматологи, торговці та майстри тату. Обов’язковим атрибутом площі є крамнички з марокканськими делікатесами, привезеними з глибини Сахари, з-над Атлантики, а також лотки із свіжовичавленими соками чи коктейлями. Не бракує тут і кишенькових злодіїв та шахраїв. По периметру площі Джамаа-ель-Фна розміщені стилізовані ресторани.
Від самого ранку тераси ресторанів переповнені багатоголоссям туристів – німецька, англійська, італійська, французька, іспанська. Сміх і веселі розмови. На столах розміщені різноманітні страви, а з глибини ресторану шириться запах східної кухні. На сніданок можна замовити батут, лаваш, зелень, мед, джеми, свіжі та сушені фрукти, пастилу з кухлями пива або ж традиційний марокканський чай – берберський віскі, які подають уважні офіціанти багатим туристам. А через кілька вулиць далі пульсує справжнє арабське життя. Це сук (ринок). Безліч вузьких вуличок, продавці, торговці, довкола ширяться марокканські запахи, аромати Африки, крамниці, кіоски з корінням і всілякими прянощами з усього світу. Овочі, фрукти, оливки, фініки. Лоток біля лотка. З-за мішків, з-за високих конусоподібних призм насипаних спецій і всіляких коренів ледь видніються голови продавців. Всюди панує дух сходу. Зазивали, перекрикуючи один одного, просто затягують туристів усередину.
Сутінки змінюють площу Джамаа-ель-Фна. Її образ трансформується, але весь час тут пульсує життя. З настанням темноти зникають жонглери, майстри тату, торгівці, музичні й фольклорні колективи. Але лотки зі стравами Марокко, з глибини Сахари й Атлантики відкриті весь час. Зі світлом ліхтарів на площі з’являються столи з їжею, де пропонують різноманітні тутешні страви. Для розваг туристів продавці готують їжу у величезних котлах чи на пательнях посеред площі. Кожен із продавців викрикує, що його меню найкраще, а продукти – найсвіжіші, проте всі вони пропонують одне й те ж саме, а свіжоприготовлена їжа трапляється радше як виняток. У більшості випадків – це багато разів підігріті страви. Ціни на площі Джамаа-ель-Фна б’ють рекорди і спрямовані лише на туристів. На замовлення зголоднілі покупці отримують тарелі, наповнені різноманітними стравами. Споживають їх у жахливих умовах, у величезній тисняві, сидячи біля столів на стільцях, поставлених близько один біля другого, зачіплюючись руками і ліктями та торкаючись тілом об сусідів. Незважаючи на цей дискомфорт, вечірні страви на площі Джамаа-ель-Фна дуже популярні серед туристів.
Площа Джамаа-ель-Фна завдяки своїй специфічній атмосфері занесена до переліку світової спадщини ЮНЕСКО. Однак, щоб з’їсти свіжу і добру страву, найкраще замовити її в медині. На вибір тут і вуличні кухні, і незліченна кількість кафе, в яких пропонують марокканські і берберські делікатеси.
Після півночі на площі все зникає. І туристи, і лотки, і великі котли, які розігріваються на вогнищах. Джамаа-ель-Фна пустіє, залишаються лише поодинокі силуети в капюшонах. Прокидається темне життя. Активізуються сутенери, зазивачі тілесних розкошів різноманітних форм. На вибір – жінки, молоді чоловіки, хлопчаки, майже діти. Звідники підходять до туристів, які виринають із темних провулків, і починають переговори, показують фото і після завершення угоди ведуть їх до будинків, що і є місцями утіх. І знаходять численних аматорів. Багато сивочолих туристів або ж туристок похилого віку, які накульгують на одну або й дві ноги, закінчивши перемовини, зникали разом зі звідниками в темряві маленьких вуличок, що розходяться від площі Джамаа-ель-Фна. Світанок знову пробуджує до життя площу Джамаа-ель-Фна, витісняє людських демонів, які живуть сутенерством, і вириває зі сну щоденний промисел наживи.
