Polski
Чаринський каньйон розташований на південному сході Казахстану поблизу кордону з Киргизстаном на відстані близько 200 км. від Алмати. Він утворився протягом дванадцяти мільйонів років у результаті ерозії гірських порід і вивітрювання скал. Вода, вітер, пісок і контрастні температури протягом століть створювали найвигадливіші скельні фігури. Післяльодовиковий каньйон простягається на 150 км у напівпустелі, частково вздовж річки Чарин.
Довжина річки сягає 427 км. Вона є найбільшою лівою притокою річки Ілі в її середній течії. Річка Ілі протікає через Китай і Казахстан протяжністю у 1439 км, з яких на Казахстан припадає 815 км. Річка Чарин витікає з південно-західного підніжжя гір Кетпен, які входять до хребта Тянь-Шаню («Небесних гір»). У нижній течії річка називається Чарин, у верхів’ї – Шалкудису, у середній течії – Кеген. Вона в’ється мальовничою ущелиною через каньйон, додаючи йому привабливості, а потім живить величезні води Ілі.
Шари гірських порід у каньйоні вар’юються за відтінками від темних вулканічних порід до рудого пісковика. Це результат формування гірських порід: надлишок пісковика або осадових конгломератів. Глибина Чаринського каньйону, тобто висота скель, сягає 200 метрів. Каньйон — це царство червоного пісковику та конгломерату, розташованого на темних вулканічних скелях. Каньйон є одним із найбільш оригінальних геологічних і ландшафтних місць у Казахстані та Центральній Азії, а також однією з унікальних пам’яток природи в усьому світі.
Наймальовничішим місцем каньйону, до якого прямують туристи, є Долина замків (вхід в Долину замків коштує 727 тенге). На ділянці близько п’яти кілометрів, де глибина каньйону 50 метрів, маршрут веде вглиб яру, на дно річки, яке з обох боків оточують сюрреалістичні форми скель, що нагадують форти, вежі та стіни. Увесь каньйон складається із п’яти частин: Долина замків, каньйон Темирлик, Жовтий каньйон, Червоний каньйон і каньйон Бестамак.
Чаринський каньйон вражає дикістю та суворістю ландшафту. Ще за радянських часів, у 1964 році він був узятий під охорону як заповідник. Вже у незалежному Казахстані у Чаринському каньйоні був утворений національний парк (площею 125 тис. га), а потім унесений до Переліку пам’яток культурної та природної спадщини ЮНЕСКО.
У розпал сезону на кінці туристичного маршруту розташований Еко-парк із традиційними юртами або будиночками. Зупинитися і переночувати у них можна за 40 тисяч. тенге за добу (Юрта розрахована на вісім осіб, якщо є комплект, то це невеликі гроші. Курс 1000 тенге = 67 грн, 1 грн. = 15 тенге).
Також можна переночувати у каньйоні, розбивши намет біля звивистої річки. І це дуже хороший варіант. Ніч у каньйоні подарує вам незабутні враження. Сонце, що піднімається над видноколом із-за скель каньйону, освітлюючи своїми першими променями звивисту річку та скельні утворення, відкриває неймовірні, ніби з іншого світу образи, зовсім не подібні на ті, які запам’яталися вам учора. Варто зустріти світанок в азіатському Колорадо Чаринському каньйоні. Я провів у каньйоні кільканадцять годин, включаючи ніч, а вранці наступного дня вирушив до прекрасних Кольсайських озер.
Дістатися до Чаринського каньйону можна трьома способами. Громадським транспортом, хоч це і непросто. Біля залізничного вокзалу Саяхат в Алмати піймайте маршрутку до Наринколу і скажіть водієві, що хочете вийти в Чаринському каньйоні. Однак вас висадять на шляху А-351, де навколо лише пустельні пейзажі та пориви вітру, які розносять клубки сухого гілля. До каньйону буде ще кілька кілометрів дороги. Можна їхати автостопом, але треба вибрати варіант для туристів, а не для мандрівників, тобто орендувати автомобіль, або орендувати позашляховик із водієм і гарантованою безпекою. Як мандрівник я вибрав варіант із маршруткою. Але з Чаринського каньйону до Кольсайських озер діставався автостопом.
