Марія Кюрі-Склодовська та її музей у Варшаві

У житті цієї всесвітньо відомої вченої, яка народилася у Варшаві, багато досягнень і подій означені словом вперше.

Перша жінка лауреат Нобелівської премії і перший двічі лауреат цієї премії в різних галузях науки, зокрема в хімії; перша жінка-викладач та перша жінка-професор у  Сорбонні; перша жінка, яка була похована серед найвідоміших французів під куполом Пантеону.

Марія Кюрі-Склодовська – одна з перших жінок, що отримали водійські права, щоб керувати автомобілем, який перевозив рентгенівський апарат для воїнів, поранених на полях Першої світової війни; одна з перших ходила у Татрах одягнутою у штанах пішими маршрутами, які сама визначала.

Вона виготовила перший міжнародний еталон радію, який дотепер зберігається у містечку Севрі під Парижем. Відома вчена стала однією з перших жертв впливу радіоактивних речовин, які досліджувала разом зі своїм чоловіком П’єром Кюрі.

Марія Кюрі-Склодовська – найвидатніша жінка-науковець усіх часів. Про її прижиттєву популярність Альберт Ейнштейн сказав: «Марія Кюрі – єдина зі всіх знаменитостей, кого не зіпсувала слава».

Однак її шлях до слави був нелегким. Марія походила із сім’ї викладачів гімназії. Рано втратила матір. Після закінчення школи п’ять років працювала гувернанткою, щоб поїхати до Франції навчатися в університеті. У Польщі тоді жінкам було заборонено вступати в університет і вона вступила до Сорбонни. Тут весь свій час присвячувала навчанню, жила самітницею, без знайомств і розваг, вживала дуже просту їжу та одяг, витрачала кошти лише на книги. У Сорбонні Марія познайомилася із П’єром Кюрі, за якого пізніше вийшла заміж.

Це був чоловік виняткових інтелектуальних здібностей, який у 16 років закінчив студії у Сорбонні. Коли вони зустрілися з Марією, П’єру було вже 35. Він також вів аскетичний спосіб життя, цікавлячись лише наукою. Це був подарунок долі, адже йому судилося зустріти жінку, яка щиро і цілковито поділяла його наукові інтереси. Пізніше П’єр Кюрі згадував її пошкоджені кислотою руки, які він побачив і закохався. А Марія згадувала їх першу зустріч: «Я була вражена виразом його світлих очей і відчуттям якоїсь неприкаянності, що линули від його високої постаті. Його мова, трохи повільна і задумлива, його простота, його серйозна і одночасно юнацька посмішка викликали довіру».

«Ми були створені, щоб жити разом», – писала вона у щоденнику. Скромна церемонія їх шлюбу відбувалася в колі найближчих людей. Не було ні вінчання, ні бенкету, ні білої сукні. Замість обручок вони придбали два нові велосипеди для весільної подорожі передмістями Парижа. «Я знайшла в шлюбі все, про що могла мріяти у момент укладення нашого союзу, і навіть більше того, – згадувала Марія. – Мій чоловік – це межа моїх мрій. Він – справжній небесний дар, і чим довше ми живемо разом, тим більше любимо один одного».

Вони жили у маленькій квартирі в Парижі, самі вели домашнє господарство, працювали викладачами і проводили разом наукові досліди у лабораторії. «Ми жили дуже дружно, наші інтереси у всьому збігалися: теоретична робота, дослідження в лабораторії, підготовка до лекцій або до іспитів. За одинадцять років нашого спільного життя ми майже ніколи не розлучалися, і тому наше листування за ці роки складає лише декілька рядків. Дні відпочинку і канікули присвячувалися прогулянкам пішки або на велосипедах, в селі в околицях Парижу, або на узбережжі моря чи в горах», – згадувала Марія.

Їх спільні наукові дослідження – це були десятиліття невтомної праці, переплавляння руди, носіння важких контейнерів, робота із речовинами із надвисоким рівнем радіації, про який тоді ще ніхто не знав, беззастережне жертвування власним здоров’ям і віра в результати наукових пошуків. Їх вивчення радіоактивності увінчалися успіхом. У 1903 році подружжя Кюрі разом із Анрі Беккерелем отримали Нобелівську премію з фізики. А в 1911 році, вже після трагічної загибелі чоловіка, Марія вдруге отримала самостійно Нобелівську премію з хімії.

Вона не вела світського життя і не утримувала стосунків із впливовими особами, зрідка відвідувала дуже небагатьох друзів, любила спілкуватися із цікавими людьми, у яких можна було дізнатися щось нове. Захоплювалася природою, займалася фізичними вправами, працювала в саду і привчала до цього своїх дітей.

«Навіть найбільші перешкоди не повинні завадити вам займатися улюбленою справою», – казала Марія Кюрі-Склодовська.

Єдиний у світі музей видатної вченої, заснований Польським хімічним товариством, знаходиться у Варшаві по вулиці Фрета. Тут зберігаються деякі особисті речі Марії, сімейні реліквії, фотографії, листи, документи.

Значну частину експозиції музею складають копії приладів та інструментів, з якими працювало подружжя Кюрі. Їх оригінали зберігаються у Франції в олов’яних ящиках і є дуже небезпечними, оскільки значно перевищують допустимі норми радіації.

На виставах музею представлені усі сторінки біографії вченої, сімейний родовід, праці та знаки вшанування пам’яті видатної вченої.