Серед старовинних поховань французьких і світових знаменитостей паризького цвинтаря Монпарнас нелегко відшукати надгробок із жовто-блакитними стрічками. Тут поховані Симон Петлюра, його дружина та дочка.

94 роки тому 25 травня 1926 року Голова Директорії УНР та Головний Отаман був убитий кулями більшовицького агента на вулиці Расіна в Парижі. Rue Racine – фатальна для людини, яка уособлювала в 20-х роках XX ст. ідею української державності та була своєрідним символом боротьби за українську незалежність.

Харизматичний політичний діяч, мислитель і державник, який не дбав про особисту вигоду і безпеку, заклав основи створення українського війська, говорив про неприпустимість використання армії у боротьбі політичних сил і партій за владу і впливи, про необхідність пошуку політичних союзників у бортьбі проти зовнішніх ворогів, про дотримання спадкоємності влади і сталості військового керівництва, про виховання військового духу в армії та в народі.

У 1920 році в майже безнадійній ситуації боротьби з більшовиками використав останній шанс на їх поконання, уклавши військовий союз із Юзефом Пілсудським. Тим самим заклавши першу щаблину в майбутню ідею співпраці та порозуміння між українцями та поляками.

Наталія Лівицька-Холодна  Rue Racine

В серце вбиваються вістря ножів,
Серце надвоє роздерте.
Поможи мені, Господи, поможи,
Не дай на розпуттях умерти!
Кров’ю серця стікають уста,
Кров’ю слова набрякають.
Мужність, суворість і чистота!
Так, я знаю, знаю…
Ритмів нових невблаганний закон,
Гимн стрункої фалянги,
Пісня про місто і про бетон,
Про дреднавти, порти і танки.
Пісня про море й дівичість пущ,
Про Борнео, Суматру, Яву…
А мені – о Боже – калини кущ
І верба над забутим ставом.
А мені по чужих світах,
Під наказ: Давай Европу! –
Сниться все, що у Неї, там,
Закривавились тяжко стопи.
А мені під паризьким мостом,
Чи в суворих Шльонських мурах
Все – о Боже! – вогненним хрестом
Rue Racine, Montparnasse, Петлюра!