Polski
Прага – одна із культурних столиць Європи. Народження міста припадає ще на добу раннього середньовіччя. Його культурне обличчя сформувалося під впливом синтезу західних і східних традицій, високого мистецтва і народної творчості. Із Прагою пов’язане життя і творчість багатьох відомих художників, композиторів, письменників. Серед них Франц Кафка, Ярослав Гашек, Карл Чапек, Вітеслав Незвал і б. ін.
У Празі народився, навчався і часто сюди повертався впродовж усього свого життя чудовий австрійський поет Райнер Марія Рільке. На жаль, у Празі його музею немає. Культурна багатогранність чарівного чеського міста сприяла гармонійному поєднанню у його поезії рис слов’янської, романської та німецької культури.
Райнер Марія Рільке 1875-1926
У старому домі
Я в стінах дому сам один;
над Прагою чимраз густіша
година присмерку, і тиша
таємно зводиться з глибин.
Тьмяніє місто, мов під склом,
але вгорі – смарагд палає –
зелена вежа Миколая,
неначе велетня шолом.
Вже тут і там – разки пломінь
в міському тлумищі душному.
Мені здалося, в стінах дому
хтось тихо проказав: «Амінь».
(із зб. «Офіри ларам»)
Осінь
Спадає листя, падає з-за хмар,
немов з небесного рясного саду.
Воно спадає, сповнене досади.
Із темряви, з ночей, із зорепаду
роприскує земля останній жар.
І нам опасти вже своя черга,
на себе глянь – ти губишся в ваганні,
та є Господь, що на дбайливій длані
все впале милосердно зберіга.
(пер. В.Стуса із зб. «Книга картин»)
Осінній день
Час, Господи! Дай літу відійти!
Клади на сонячний годинник тіні
І по долині вітер розпусти.
Звели плодам доспіти в яснім саді;
Дай їм ще два погожі дні і влий
Останній сік, солодкий і густий,
У ягоди важкого винограду.
Безхатній нині – не віднайде хати,
Самотній нині – довго буде ним;
Не спати буде він, листи писати
І неспокійно посаду блукати,
Де листя мчиться натовпом глухим.
(пер. М.Орест із зб. «Книга картин»)
***
Згаси мій зір – я все ж тебе знайду,
Замкни мій слух – я все ж тебе почую,
Я і без ніг до тебе домандрую,
Без уст тобі обітницю складу.
Відломиш руки – я тоді тебе
Впіймаю серцем. Наче між долонь,
А спиниш серце – мозок запульсує;
Коли ти вкинеш в мозок мій огонь,
Тебе в крові палючій понесу я.
(пер. М.Бажан із зб. «Книга годин»)
