Ріо-де-Жанейро – самба, секс і насилля

Ріо – найвідоміше місто Бразилії

Ріо – це найбільш відоме у світі місто Південної Америки. Знане своїми чудовими пляжами, які простягаються на 55 км, розвагами і карнавалом. Наймальовничіший з усіх пляжів – Копакабана. Ріо величезне, його територія дорівнює площі столиць Франції, Іспанії та Австрії взятих разом. Символами міста є монумент Христа Спасителя Cristo Redentor, який підноситься на вершині гори Корковадо, Цукрова Голова, розташована у бухті Гуанабара і Собор Святого Себастьяна. Їх варто побачити. Водночас Ріо – це місто музеїв, театрів. Тут багато прекрасних велосипедних доріжок.

Фавели

Ріо – місто контрастів, які щороку поглиблюються. Тут багаті і бідні живуть поряд. На туристичних мапках немає бідних районів. Офіційно мільйонів бідних бразильців не існує. Проте вони існують. Живуть у фавелах, які розташовані не лише у передмістях, але й поряд із багатими районами. Пересікаючись, вони створюють ще більший контраст між двома світами – світом багатства і злиднів. В Ріо багатих і бідних поділяє усе. Тут всюдисуще насилля. Торкається воно навіть туристів. Крадіжки і напади трапляються дуже часто. Вільний доступ до наркотиків і сексу. У готелях і хостелах персонал застерігає туристів і мандрівників перед можливими нападами, особливо у клубах, які знаходяться в бідних районах. Там клуби контролюються бандами, які живуть із рекету, торгівлі наркотиками і проституції.

Карнавал

До Ріо туристи масово прибувають у час карнавалу. Світовою столицею карнавалу незмінно в останні десятиліття вважається Ріо. Тоді ціни зашкалюють. Готелі і хостели переповнені, місця резервуються на кілька місяців раніше. Покази самби на самодромі, вуличні розваги – карнавал хочуть побачити тисячі людей з усього світу, а не лише з Південної Америки. Навідоміше танцювальне видовище світу, самба, вродливі оголені жінки, покази шкіл самби – все це заворожує, притягує туристів. В Ріо дуже багато шкіл самби, зокрема й у бідних районах.

Корумпована влада Бразилії

Злидні і корупція в країні останні десятиліття тільки зростає. Бразильці вірили, що Олімпійські ігри 2016 року змінять Бразилію й Ріо. Їм це обіцяв президент Мішель Темер. На жаль, попри кільканадцять мільйонів доларів, витрачених на ігри, Ріо не змінилося. Злочинність зросла, і в Ріо стало ще гірше, ніж було перед 2016 р. На вулицях панує терор, а бідні стали ще біднішими. Корупція досягла найвищих щаблів суспільства. В Ріо кожен із туристів може бути пограбований або вбитий. І все у ритмі самби.

Ріо – місто насилля і насильства

Для відвідувачів Ріо додатковою перепоною для вільного пересування містом є проблема сполучення між районами. Автобуси проїжджають через райони, заселені бідними, через фавели. Іноді це дуже небезпечно. В Ріо треба дивитися і вперед, і назад.

Напад на шляху на гору Корковадо

Насилля відчув на власній шкурі. Намагався побачити Ріо, як справжній мандрівник, самостійно. Щоб побачити монумент Христа Спасителя, вирішив пройтися пішки на гору Корковадо. Там завжди черга, то безпечна дорога, вагончики довозять до самої статуї. Можна також на гору дістатися автомобілем чи спеціально арендованим бусом. Не використав цих можливостей. Вирішив піти самостійно, щоб сфотографувати краєвиди Ріо. Виявилося, що йшов поблизу фавел. Відчув це у не дуже комфортній ситуації. Під час фотозйомки група з трьох підлітків вибігла до мене з-за дерев з криками «бразилійська мафія». Спочатку ситуація виглядала комічною, однак такою не була. В руках вони мали ножі, а втекти можливості не було. Коли зовсім наблизилися, то почали кричати, щоб віддав фотоапарат. Я зрозумів, що буде важко, але вирішив битися.

То була доля секунди, бо знав, що треба діяти швидко, ошелешити їх. Тому з провислим фотоапаратом підбіг кілька кроків. Умить одного з них мені вдалося повалити на землю, другий отримав прямо в обличчя короткого свінга. Відчув, що ударом зламав йому ніс. На жаль, не мав стільки щастя і такої реакції, щоб вберегтися від удару третього нападника. Переоцінив свої сили і можливості. Відчув різкий біль. Сталь перерізала мені шкіру на руці. Тоді не знав, що півоберт врятував мені життя. Кілька сантиметрів і лезо вбилося би в моє тіло. В азарті боротьби під впливом емоцій й адреналіну, розумів, що за мить інші піднімуться і кинуться на мене. Усвідомлював, що йдеться про життя і саме моє життя. Було не до жартів. Біль і злість додавала сил. Швидкий удар по промежині і півоберт знейтралізували наступного нападника. Однак не мав щастя. Був заповільним, або мало результативним. Мої удари виявилися занадто слабкими. Перший із повалених мною використав ситуацію і встав. Відчував, що піднімається, однак забракло часу, щоб нейтралізувати його. Дістав сильний удар ногою в голову. Захитався, несподіванка змішалася з болем, секунда тривала вічність. Все почало розпливатися і я безвладно упав на землю. Падаючи, відчув наступний удар. Подумав «кінець», не маю сили встати швидко, щоб подолати трьох озброєних молодих чоловіків. Мимоволі з’єднав руки, щоб закрити обличчя. Відчув сильний біль у руці. Виявилося пізніше, що один із них проїхався по моїй руці лезом ножа, щоб відрізати ремінь фотоапарата. Діяли дуже точно. Поспішали, бо все відбувалося на дорозі до гори Корковадо.

Тому й закінчилося все щасливо, і тому живу. Не встиг навіть зорієнтуватися, коли моїх бразилійських катів вже не було, а з автобуса, який за мить з’явився з-за повороту, біг водій з металевою палицею. Підбігли й інші чоловіки, як виявилося, туристи. Не в стані був дійти до автобуса – підгиналися ноги і  було недобре. Був наче з вати. То був стрес. Розумів, що водій, їдучи в той момент на гору, врятував мені життя. Поспіхом взяли мене під руки і забрали в автобус. Водій вже всередині сказав, що поблизу фавели і за мить може повернутися більша група бандитів. Ми швидко з’їхали вниз безпосередньо під відділок поліції.

Бразильські поліціянти не дуже мені зраділи. Готувалися щось поїсти. Виглядало, ніби з примусу займалися мною. Дивилися з подивом і запитували, що я робив на дорозі поблизу фавел. Для чого вирішив йти сам? Як собі це уявляв? Твердили, що з бандитами з фавел не можна жартувати. Що мене могли вбити в одну соту секунди. Зброя нелегальна і легальна для мешканців фавел вільнодоступна. Їх слова дудніли мені в голові. Розумів, що мають рацію. Врешті запитали, як почуваюся. Відповів, що не впенений, але мабуть добре. Далі запитали, чи щось у мене забрали? Фотоапарат – зберіг. В кінці запропонували, щоб не писав звернення, оскільки і фотоапарат маю при собі, і залишився живим. Думаю, що весь той час перебував у стресі, адреналін знижувався повільно і тому погодився. Тоді поліціянти виявилися дуже доброзичливими. Пригостили мене обідом і відвезли до входу на гору Христа Спасителя.

Випадок на Копакабана?

Вирішив бути в Ріо дуже обережниим. Однак душа мандрівника любить самостійно подорожувати. Увечері захотів пройтися по Копакабана. Шум хвиль заспокоював мої скалатані після емоційного дня нерви. На Копакабана було ще багато людей, туристів і місцевих, які лежали або проходилися вздовж пляжу. Хотілося побути самому, тому цілеспрямовано вибрав місця, де пусто. Не хотілося нічого, тільки миті відпочинку. Вдивлявся у  хвилі прибою, відчував запах солоної води і дрібні краплинки на моєму обличчі.

Не міг би ніколи подумати, що у такому місці, на Копакабана, може мене спіткати чергова пригода. Виявилося, що у Ріо все можливе. Підійшов до мене, як мені здавалося на початку, дуже милий бразилець. Запитав, чи я з Європи, де ночую і чи мені подобається Ріо. Ненав’язлива розмова розслабила мене. Був спокійним. Подумав, що це якийсь зазивайло хоче витягти мене до дорогого клубу, яких багато в околицях Копакабана. Несподівано він блискавично витяг ножа і закричав – тут Бразилія, віддавай гроші! Ошелешив мене. Однак страху я не відчував, не боявся, не був приголомшеним. Скоріше навпаки – мене охопила невимовна злість. Був розлючений, що за один день мене двічі намагалися обікрасти. Вмить схопив його за руку, викрикуючи також голосно, що я мафіозі з Польщі і зараз його вб’ю. Адреналін мусив додавати мені сил, бо після дня, переповненого враженнями, могло здаватися, що буду слабким, не здатним до викресання таких покладів енергії. Нічого подібного. Мені вдалося так затиснути його зап’ястя, що він безвладно відпустив ніж. Після цього бразильський аматор мого гаманця і фотоапарату поспішно утік. Я не гнався за ним, не мав сили. Хотів відпочити. Ріо справді вразило мене. В один день двічі на мене напали. Подумав, що треба бути дуже обачним. У цьому місті на кожному кроці чаїться небезпека. Ризикуєш бути і пограбованим, і вбитим. Варто про це пам’ятати, коли подорожуєш до столиці світового карнавалу.

Секс в Ріо

Ріо – вражаюче місто. Секс тут на відстані витягнутої руки. Ввечері в хостелах і готелях завжди розваги. Алкоголь, коктейлі кайпірінья з Кашаса, ферментованого соку тростини, який варто спробувати, перебуваючи у Бразилії. Для охочих завжди тут знайдуться наркотики. Крок до хвилини забуття. Тому не дивно, що поодинокі туристи з Європи приїжджають сюди не тільки в час карнавалу. В хостелах бразилійки, дівчата з Південної Америки – аргентинки, колумбійки вечорами після імпрез дуже розслаблені і жадають «грінгос». В жодній іншій країні не спіткав стільки випадків, коли вечірка закінчувалася для майже не знайомих людей ліжком. Визнаю, що в Ріо все можливе. Після декількох дрінків коктейлю кайпірінья прокинувся вранці зі страшною біллю в голові  і в обіймах колумбійки, яка ввечері взагалі мені не подобалася. Відчував її подих на своєму плечі. Ойкнув з гіркотою, бо що мені залишалося. Ріо – і все зрозуміло. В Бразилії, а особливо в Ріо, секс не належить до табу. Секс існує в самій істоті бразильців, латиноамериканців. Сьогодні хвилина забуття, секс, завтра костьол, а після завтра знову імпреза.

Ріо – місто багатих і поліції

В Ріо обов’язково треба відвідати Собор Святого Себастьяна. Доїхати туди можна безпечно автобусом. Довкола багато банків, висоток, доглянутих скверів. Всюди за порядком стежить поліція. Поліціянти на конях, з автоматами, біля кожного скверу, в броньованих машинах. А з іншого боку тротуари заповнені бідолахами, які не мають де спати, жертвами наркотиків, жертвами злиднів, які доживають свої години на вулиці, на картонах.

Місто контрастів, яке варто побачити. В Ріо можна радіти атмосферою, пляжами, розвагами, карнавалом. Можна велосипедом випробовувати чудові траси над пляжами. Можна відвідати символи Ріо, не побачивши бідності, не бажаючи бачити фавели. Однак варто відчути друге дно столиці світового карнавалу. Бідність, яка поглиблюється кожного року, мільйони людей, позбавлених шансів на нормальне життя, поліція на службі влади і багатих, які зосередили в своїх руках більшість матеріальних ресурсів. Ріо – це третій світ. В Ріо насилля, злидні, секс, наркотики переплітаються з багатством. І все в ритмах самби.